Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51560
Рецензій: 96010

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 16312, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.145.180.152')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія Поезії

Життя

© Світлана Кедик, 21-06-2009
Любов

Коли гудуть маленькі бджілки
Великим роєм у душі,
Розхристані пливуть надії
В волоссю юної ріки.

Молочний берег крізь завісу
Чистих поглядом очей,
У сяйві білосніжнім
Ховає блиск ночей.

Ти постать відділяєш Світла
У темряві життєвих днів,
Така близька, і мила, й рідна…
Котру безбожно полюбив.

Знялася вихором і полетіла
В чужу країну мрій,
По собі лиш лишила
Звичайне сяйва мерехтінь.

Так пахне п’янко небо
Щойно тінь Її пройшла,
Рукою тягнешся до Неї
В котрій затиснута бджола.

І свято віриш в долю,
Що тої миті оживе вона,
Коли свою долоню
Розкриєш до самісінького дна.

А там, печалі повне жало
І юнь по-юному терпка,
Краплинами жаги стікає
У твій бокал Її вина.



Полярне сяйво

Ти мене за руку ходою непоспішно вів по небокраю, віддано і грішно. Зірки співали у танку мережив, ти мене на крилах ніс коханий, милий… бентежно. Тіло відпустила у світи далекі там, а тут кохалися лелеки. Твоє курликання глибоке зайнялось в мені вогонь, потекло небесним небом у світи без меж:
- Тебе кохаю.
- І я кохаю теж.
- Цс-с-с.. не треба більше слів, не варто. Про тебе пошепки лиш буду говорити і голосно кохати.
Я розсміялася. А він у відповідь мені. О, ми так кохалися! Як? Як божевільні два вогні: дихали один у одного, жевріли… гасли… роздмухувалися  і знов горіли. Аж поки теплим пройнялась морозом хвиля, ніжністю сповила, заколихала у тремтінні почуттів. Безсоромно п’яну, мене Любов’ю, аж до світання ти поїв.
Я пила.
Жадібно ковтала кроки пальців, кожен міліметр, який мене облазив вологими вустами. Розбавляла фарбу на тлі жаги, розтікалася краплинами у всі куточки твого… твого світу прозорими слідами. Запахом стискала ніздрі…
Хочу.
Я хочу ще, я хочу більше.
Цс-с-с… не треба більше… слів, не варто. Про тебе пошепки хотіти і голосно кохати.
Я розсміялася,  а він у відповідь мені. О, ми так кохалися! Як? Як божевільні два вогні.


Дитя

А ви мене забули – промовило  і мишкою прокралося  у наші обійми. Ми так і застигли у потоці рухомого руху аж на цілу мить маленького сімейного щастя. Та в порівнянні з людською буденністю наше щастя  просто величне.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.02906608581543 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати