недовмираю. раю мені не обіцяно
там і без того, мабуть, не бракує невдах
майже стороння, майже невдавана
грішниця…
ні, не під сонцем,
місця шукаю під місяцем
повня не викаже. вкаже загублений шлях
двічі на тиждень провину гасити поквапом.
згустками подиху – чужий силует на склі
певно, зурочена
зроду не знати спокою
можу зостатися
навіть занадто жорстокою…
тільки ж не встояти. шанси мізерно малі
карти. долоні. писані віщими знаками
гратися в хованки. часом втікати у сни
карма чи камера?
клітка завжди однакова…
вирвана з коренем
більше не буду плакати
я повертаюсь. з любові, неначе з війни
