Народжується вірш не з під пера.
Спочатку через відчуття ,
Неначе добривом поля
Наповнюєш скарбничку - пам"ять.
А зронить зернятко життя
На грунт живого пізнання ,
І сам ти не відчуєш навіть-
Коли прийде народження пора...
Лиш нетерпінням затремтить рука ,
Листок , як друг , зашелестить ,
Приходить довгожданна мить --
Хвилююче віршотворіння .
Стеблом зеленим прорости ,
Крізь пам"яті важкі грунти
Із слів , відбірних як насіння ,
Спішить на світ віршована строка !
