Ні. Не жалкую, не прагну і вже не сумую.
Все, що лишилось, зимі віддається. Відтак:
Спогадів – кілька. Та спогади миттю зап’ю я.
(Хочеться іноді пити той самий коньяк)
Просто той самий. Ну ти пам’ятаєш. Це свято.
Майже від слово «посвята», чи швидше «свята».
Добре, що нас не торкнулись ні злість, ні розплата.
Знаєш, тобі дуже личить завбачливе «так».
Знаєш, тобі дуже личать ці лінощі й лінви.
Прописом смайли і руки на плечах. Моїх.
Хочеться зливи. Бурхливої, наче із ринви.
Хочеться поля. І далі… І далі… Від всіх.
Ми відчували двояко. Любили Як вміли.
Деякі пункти лишились, чи може понти?
Будемо пити? Немає ні сенсу, ні сили
в ніч бездоріжну тобі вже від мене іти.
