Мов поранену руку, вколисую спогади
на зеленому березі біля Дністра:
на пергаменті твого відкритого погляду
прочитав я: усе, закінчилася гра.
Наче бик на арені, задихавши часто,
проковтнувши гарячий клубок гіркоти,
я спромігся спокійно сказати: "Прощайте!"
і спромігся в свою гіркоту відійти.
Надривався оркестр похоронних мелодій,
чорним круком всю ніч кружеляла жура:
Ти програв! Ти нещадно розбитий, Володю!
Закінчилася гра! Закінчилася гра!
А над ранок наснилось в тупій безнадії,
теплий ангельський голос мені нашептав:
"Ти, Володю, пергамент читати не вмієш,
Ти у погляді тому не все прочитав!
Ти не вчився як слід! І не смій сперечатись!
На шкільному подвір’ї ганяв ти футбол.
Ти побачив кінець – не побачив початок.
Закінчилася гра – починалась любов!"
