Життя - це сон, тлумачений за Фройдом,
Де кожен промінь - то фалічний знак.
Сьогодні почуваюся як хвойда:
Над сонним містом плаваю навзнак.
Панчохи чорні замінили крила.
Рятуйся: я прийду - й тебе нема.
В полон міжніжжя падаєш безсило
І п"єш мене, як вечір, - аж до дна.
Ти ллєш слова й цілунки, кров і сперму,
Малюєш білі квіти на губах.
Ти майже полетів, я - майже вмерла,
Та я втечу, як перелітний птах.
