поле відчуження не чіпана ще рівнина
в своїй засніженості біло-бездоганна
ні поруху ні подиху ні холод-вітру
не заворушити малюнок цей нехитрий
порожня встояна і сухо-бездиханна
а по обидва боки зачиналася весна
подрібно-квітами в наївності смішними
вовуженням комах у теплім листі
у дзвониках розсіяно-барвистих
піснею-звуками словами запашними
стопилось поле оксамитом кольорів
виткане зелами і ще до сонця сходу
тиша мовчанням задивлено відверта
і птах співає щоранку о четвертій
тільки по полі вже давно ніхто не ходить...
