Машиніст простого дизеля
Наливає собі двісті
Бере закуску приготовлену турботливою дружиною
Його руки брудні від роботи
Він їде вже обридливим маршутом
Коростень-Житомир
У одному з вагонів я
Лежу підклавши під голову пакет
Біля мене на сусідній лавці Патлай
Він роззувся
І думає
Напевно на його напала легка меланхолія
То буває в потягах коли їдеш вечором
Сиве світло
Встає і іде курити в тамбур в шкарпетках
Каже це по домашньому
Я банально згадую тебе і твої поцілунки
Кличе каже що ми вже під’їжджаємо
Я виходжу в тамбур
Мій піджак за п’ять хвилин пахне димом
Проте з нього так і не зник запах твоє посмішки
Твого поцілунку
