Сивочолий Володарю, ніжний самотній Королю,
Обіймаєш мій дух і стріляєш прямісінько в серце !
Ти зціли від недуг, хай навіки лихе перетреться !
Порятуй від розпук, збережи мою волю і Долю.
Колихається Час, наче срібна самотня ромашка,
Пелюстками намічена в ніжну палку невагомість,
Зберігатиме нас, коли буде так болісно й важко,
Коли йтиму на вістрі меча, вберігаючи совість.
Мого серця поводирю, міцно здіймаєш свій посох
І намацуєш ту - найчіткішу і вірну стежину.
Ти шукаєш мету і ведеш безгріховних і босих
Поміж сяйва зірок у оту незрадливу країну,
Де знімаю з плеча я в бесаги пророслі стежини,
І виймаю із них не уламки барвисті зі снів,
А прадавні думки, що сплітають ті диво-дружини,
Ті думки, що за крок нас тримають в химерності слів:
"Срібночолий Володарю, ніжний безболісний Часе,
Твій напружений лук тятивою закріплений в серце...
Збережи від розпук ! Хай навіки лихе перетреться !
Хай зоріє Любов і ніколи-ніколи не згасне !..."
