Легенький вітер трави хилитає.
Пасе корову хлопець на межі.
Ніхто мене нічого не питає.
Я всім чужий,і всі мені чужі.
Іду.Бреду.Захочу,то й спочину.
Розбиті ноги остуджу в росі.
Ніхто мені не дивиться у спину.
Я йду.Людина.Я такий,як всі.
Ще поки тепло,заночую в лузі.
А там хтось впустить,перебуду ніч.
В хатах щебечуть діти голопузі.
Чомусь як гляну,-однімає річ.
Щось надломилось в голосі тремкому.
Дорога,степ-усе,як в тумані.
Он ще дівчата.І,мабуть,нікому
немає гірше в світі,як мені.
