Між синім стільки порожнечі.
Читає вечір
Твої сни.
Вони,
Як ангели, на плечі
Тобі сідають. Морок зник.
Вони тобі шепочуть тихо
П'янкі, прості, твої слова
Про мрії, вкриті білим снігом,
Про те, що морок заховав.
Вони вплітають в твої коси
Все те, що марилось тобі,
Всі теплі дні, пахучі роси,
Небесні хвилі голубі...
В повітрі тихою луною
Відчуєш кави аромат.
І навіть з літньою грозою
Дощі не вернуться назад!
