Шипами мені під нігті, бо ти – троянда.
Від запаху квітки у мене щораз алергія.
Шкіра і латекс – це ти для мне нарядна!?
Мештами - в черево. я підвестися не смію
Цупкими кайданами скуто зап’ястя і ноги.
І ніби сльозами – свічка плаче на спину.
Кляпом у роті спинено стогін, стогін.
Вірність тобі віддає гіркотою полину.
Ти - жінка, і, ніби водночас, демон із пекла.
Пручатися зовсім не варто - все добровільно.
Серце від болю і радості знову затерпло.
Бути твоїм чоловіком - велике зусилля.
