По вулицях давнього Львова
З тобою ми йдемо кудись.
Таке все навколо знайоме,
Таке все болюче до сліз.
Праворуч – музеї сучасні,
Ліворуч – істоти німі.
Можливо ми гості невчасні,
Можливо ми просто дурні?
Трамвайчик по колії їде,
Для нього все так, як колись,
Минули життєвії біди,
Минулись. Ти ж просто молись
За сквери оці та фонтани,
За музику дзвінку гучну,
Хай квіти цвітуть ще роками,
Хай люди забудуть війну.
А поки пропахлись бензином
Дороги тісні й вузькі,
І досі у черзі за хлібом
Стоять всі великі й малі.
Театри мовчать, мов казкові,
Хтось їсти пташкам всім дає,
Ми йдемо з тобою у Львові,
Ми йдемо, а світ відстає.
