Я знімку обгорілий одяг,
схочу плакати – і не зможу.
Уповільнено кровообіг.
Я й тебе колись так пошкоджу.
Але завтра – спала-не спала –
увірвусь у світанок, мокра,
і вдесяте ти мене спалиш,
і, дурна, ніби вперше, змовкну.
А коли задарма, задурно,
напиватимусь – лий по вінця!
Будеш класти важку задуму
На худенькі мої колінця.
І не треба про лялю-кицю,
і не варто стискання-цьоми,
виганяй себе і пасися,
почувайся, неначе вдома.
…Мрію море, моє, без міри,-
Щоб навік тебе оточити,
Маю віру – візьми, поміряй,
але краще хай буде чиста.
Маю мужа – так, невеличкий,
Недоречний та ніц не гарний.
А ти плюнь йому просто в личко!
Та хіба не тобі я Анна?
Та хіба не тобі той одяг
переможно нести на попіл?!
Уповільнено кровообіг.
Перенесено бій на потім.
