…коли вплітаєш у її темне волосся себе
зі своїми пальцями коли закуповуєш їй на зиму
жетони
блакитні як надії на всяку стабільність коли
серед строкатих пляшечок на полицях супермаркету
ти обираєш єдину саме ту яка зробить її щасливою
зробить ніжною коли висиш на першій її сльозині та боїшся
зірватись коли врешті зриваєшся і купуєш їй все на світі аби вона
не ридала коли
твій бурштиновий апостол пахне хутром і коньяком
бгає тобі під ліжко безкінечну валізу з надією
просто пожити хоч тиждень хоча б півдня
а ти йому: вибач брате ціни зросли на житло! в нього
холонуть кістки адже все тепло що лишилось
вислав їй по e-mail
скажи –
про що ти їй дихаєш?
про що їй звучиш юним своїм нутром коли
ковдра відкинута але ще закрита ВОНА?...коли
без причини спалахує довгий міст де ми сидимо
обійнявшись п’яні
з бездомним твоїм апостолом…
5.11.2008
