Коричнева кава кольору нафталіну,
Цигарка зі смаком полуниці...
Пробач мене за те, що я невинна,
Закрий на хвильку втомлені зінниці.
Повір у те, що я навіки буду поруч,
Злови між дивних слів моє "пробач"...
Мої думки направлені угору,
Свідомість розриває дикий плач.
Червоно-бура кров тече по вікам-
Вмиваюся сльозами забуття.
Між дивних натяків і скла прозорих вікон
Вмирає похвилинно співчуття.
Грушово-яблучне повидло почуттів:
Вмирай нечутно в вмене під дверима-
Ти мав усе чого тільки хотів,
Але навіть тепер не знаєш в чому винен.
Комічне сприйняття твоїх думок,
Твоя любов занадто прозаїчна
Ти робиш в напрямку до мене крок,
Я відступаю-це для мене звично.
Молитва на колінах під вікном,
Троянди і вірші як атрибути,
Моє життя так схоже на кіно,
Але воно німе, його не чути.
Невиправдане відчуття жалю
У нашому переліку побачень...
І вимовлене пошепки "люблю"
Для нас обох нічого вже не значить.
