Холод проймає мене усього,
В серці жива лише туга.
В жилах не кров, а холодне вино,
Й з зовні несеться потуга.
О де поділись мої почуття ,
Згублені в світі, жорстокі.
Чую в собі лише серця биття
Й очі чужі кароокі.
І як існує де в світі тепло –
дівчина мила єдина.
Холод звіріє, змерзає чоло,
Я ж їй незнанна стеблина.
О ви стихії живучі, п’янкі
Грайте оркестром великим.
Дощ і вогонь, блискавиці швидкі
Бийте ударом неситим.
Я ж перетерплю і біль і жагу,
Холод страшний і страждання.
Важко терпіти лише самоту
Й ясне, жорстоке кохання.
