Біографія срібла в розпатланих муках дощу.
Стань…хоча б її хрестиком. Гостро печи і чуй
те, що вчора не слухав. Не дихав. І не торкав.
По терпінню – тривога. По третім – і кров терпка.
І подовша волосся на день. На однісінький скрик.
Стане старшою цифра, що жадібно креслить вік.
Пролетівши усі падіння, розломи, зло,
половину безкрилля, єдине міцне крило…
Закричи їй нарешті в нічну чистоту, в надріз
на блакитному тілі, що бачило тільки низ,
як історія страху стинала стовпи годин.
Приживися розп’яттям. І тихо живи. Один…
