за твоїми плечима
причаїлася тінь;
між твоїми очима
пролягла борозна.
чуєш, лицарю милий,
десь там дзвонить – дінь-дінь?
наче кличе в могилу...
а по кому – хто зна?
за твоєю спиною
стелить ліжко туман;
круговертю сумною
круки креслять крильми;
і відходить поволі
сподівань караван
на життя, що без болю,
у якому є ми.
та в блаженності тиші
спочивають святі,
або янголи – ті, що
там, за правим плечем.
нам – ходити по суші,
і безумні світи
затавровують душі
то вогнем, то мечем.
запеклись твої губи
від гіркого вина...
чуєш, лицарю любий,
десь там дзвонить – дінь-дінь?..
не тамуй в собі пісню –
хай лунає вона
нині, милий, і прісно,
і навіки. амінь.
