Кроки твої за спиною
чи коли-небудь стишаться?
Будь же врешті людиною –
йди, раз не можеш залишиться.
Опріч мене, опріч!
Не підведи голови...
Ти, що приносиш в долонях розпач,
йди – і живи.
Йди, як і звик,
йди – не приходь,
камінь – твій крик,
біль – твоя плоть.
З крові, з кісток,
з жил, з живота –
в чорний пісок!
на болота! –
вітер там – прах,
море там – ртуть,
колоть – твій шлях,
там тобі буть –
вічно, як ллється вода.
Не підведи голови...
Тиха, о тиха твоя хода…
Йди – і живи.
