Кольори на мольберті змішані,
Почуття намальовані фарбою.
Розумію, що надто грішна я.
Називав мене чомусь Мартою.
Підписався унизу справа,
Залишив на мені афтографа.
Змалював водоспад із лавою
Й передав до рук хореографа.
Той крутив мною у всі сторони,
Намагався підлаштувати
Під молитву чорного ворона,
Щоб навіки запамятати.
Я ховалася в сутінках мороку
Від басиста, що грав на гітарі.
Бо хотів він ляльку фарфорову,
Заробляв бабло на піарі.
Так ні з ким і не стала я парою
І віршую тепер у самотності...
Якби стала мольбертом-гітарою,
Потонула би у гріховності.
