а ти розімліла
повірила в казку мала
така ніби нічка за шибою
темна і глупа
корида триває
і скільки очима не лупай
залюднений острів - не сонячний архіпелаг
копати цю землю
із відчаю гризти її
яка ж бо солодка дурити себе що є сили
і ноги і руки що ці чорноземи місили
настільки затерпли
що ніби уже не твої
не вільно судити бо в оці колода своя
не вільно комизитись
гордою бути не вільно
і попід парканом
помилки
помиями виллю -
от тільки про те що - мої
не зізнаюсь ніяк
