Свої герої є у всіх народів
У янкі — Клінтон, Єльцин в москалів
Усяк народ шанує тих героїв
Лиш нашого ніхто не зрозумів
Ну, був тоді не в гуморі наш Юра
Дістали з тим німецьким бардаком
Чи не пішла ота баварська люра*
Бо любить він «Чернігівське» з Кличком
Куди їм знати там, у вищих сферах
Що той наш термінатор-слов’янин
Всі їхні пентагони й бундесвери
Пошикувати може в п’ять хвилин
І щоб не розвалити пів Європи
Щоб, значиться, подалі від гріха
Підставив руки, — надягайте, коби
Кайдани, ну і мать його нехай
Було би тихо, тільки ті писаки
Не можуть заспокоїтись ніяк
Такого написали з переляку…
Даремно шкодуввав їх наш земляк
Не пишуть, що самі у тому винні
Що перші стали кидати понти
І що самі поводились, як свині
Чи як у сорок першім їх діди
Бо Юра не образить навіть муху
Якщо йому не плюнути в нутро
Бо в ньому сила рук і сила духу
Бо він із кулаками є добро
Побільше би таких у наших лавах
Геройських та завзятих козаків
То й негр би сі навчив: «Героям слава!**
І Україні на віки віків».
*. Люра (розмовне, місцеве) — будь-який низькоякісний напій.
**. Рядок майже повністю запозичений з пісні Тризубого Стаса "Глобус України"
