Неможливість повернення, я сама вигризаю замка
Він готичного вигляду і з сумним циферблатом
Циферблат геть у склянках, стать – тупа та п’янка,
Біль позаду – біль має також свої грати…
І німецькою вени влітають в слова…
Я ж німа і безмовна, мов вперше від когось щось чую…
Повернутись до тебе, туди, де тебе вже нема
Тебе стратити знову, із думкою, що порятую
Непомітні помилки помітно втрачають свій сенс…
Я йду далі вперед, я відрізала волю до втечі…
Я не бачу що там, який же з мене екстрасенс…
Та ти вірив мені, малював мої німби на теці.
Я пишу мимовіль, мимовіль розторгую кохання
Поцілуй мене ще, та не йди ти у цю западню
Де всі потяги серця – буденні, слабкі коливання…
Неможливість повернення – моє остаточне «люблю»…
