Мій рідний серцю Кагарлик,
Тісна «гостинка», поверх п’ятий.
За двадцять років ти привик
Мене щорання зустрічати.
Ти снишся й досі, Кагарлик…
Моя ти згадка, Кагарлик,
Нічим не гірший ти за Київ…
Фінал, торчок, ульот, гаплик -
Ти дірку в серці наскрізь виїв.
Таким ти є, мій Кагарлик.
Вернусь до тебе, Кагарлик,
До тих земель, де пуп зарито.
А Київ – розпач, серця крик,
Сміливі мрії - та корито...
З тобою щастя, Кагарлик...
*** *** **** *** ***
