Із самотності кайданів моє серце - знов на волю!
І чекання защипало мов дурман.
Я б вчепився в її шкіру!..
Моє серце заспівало крізь оцей туман.
Коли вона стрибає кожен день,
тоді маскує своє тіло під тканину.
Показує, що Сонце світить їй так само,
що вітер, як усім, їй теж лоскоче спину.
Я у ній знайшов щось схоже.
Але мені лише здалось.
Вона любили тільки свій хоробрий палець.
Моє серце заспівало крізь її туман.
Коли вона лягає в ліжко,
знімає з себе одяг непоспішно.
Зникаючи під ковдрою там поринає в казку.
Дарує собі ласку. І їй уже не смішно.
Так ніжно...
То Мрійниця.
Купаючись у ковдрі як у хвилях,
вона закусує губу і прикриває очі.
Потім смокче свій мізинець. Вона чогось хоче!
Моє серце заспівало крізь густий туман.
Її свідомість полонили опівнічні мрії.
Вона співає невідоме так уривчасто.
І поступово вниз повзе рука її,
і ковзає по тілу так часто!..
Моє серце замовкло. Зовсім зупинилось.
Моє лице зкривилось під оплеском одною долонею.
Вона пішла в екстазі. Двері зачинились.
Я захоплююсь цією донною!
Сьогодні я не готував вечерю.
Мій рот повен крові.
Сама себе любила,
хоч навколо стільки лицарів!..
