***
А що? Полю цьому – років
неміряно.
Тут тобі й призахідні мотиви
згасаючого сонця,
й веселощі епохи раннього дитинства
всіх комах,
і привиди міста,
що за природніх умов
ніколи не оселяються нижче сьомого поверху
й чіпляються корінням
за сині поштові скриньки.
Колись тут була
перша у світі
фабрика з виробництва
чисел для обрахунку
піщинок на дні озера Дюва,
потім – автострада між
містами А та Б.
Згодом, коли вже небо загусло,
й вулканам було, чим дихати,
через поле зрідка брели люди,
чи то в пошуках чогось,
чи то в задумі від того, що знайшли.
Потім дехто на ім'я Іреш
вирішив: поля насправді не існує,
за що був відправлений туди
у довічне вигнання.
Саме завдяки йому
ми маємо зараз детальну мапу
місцевості
у вигляді тринадцяти поем
і одного малюнка олівцем –
його автопортрета.
І кожного разу,
коли одному з нас
дають нове ім'я,
там іде сніг.
