|
|
| Авторів: |
2685
|
| Творів: |
51024
|
| Рецензій: |
95767
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 15607, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.119.131.72') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Анна Малігон, 13-05-2009
|
Ніби ліжко не так уже муляє,
ніби крейда не колупається…
Мама кличе по-імені, - Юлею,
і приносить солодкі палички.
А колись ти ригала «перловкою»,
Поміж снами нервово здригалася,
утікала із дауном Вовкою,
наробивши немало галасу.
Тільки й діла, що соплі та кубики,
на два розміри більші недóноски,
мама чеше волосся закублене:
«Скоро я заберу тебе, донечко!»
Літо б’ється зеленою кровію
у розколоту шибку замацану,
і торкають налякані промені
твоє ліжко, незмінно тринадцяте.
Бубоніла товста вихователька:
«Ти від щастя, дивись, не обпісяйся!
Не солодкі там будуть вафельки,
не змінила її амністія…»
І дивилася злою пикою,
бо у щастя твоє не вірила.
Ти хотіла зрости… великою,
чорну яму їй подумки вирила.
А коли неприборкана осінь
за дахи зачепилась курликанням,
на підлогу сипались коси,
щоби менше мороки, бо нíколи.
Проспиртовані намертво подихи
затяжними лягли інтервалами…
Ось і нікому більше приходити,
обіймати долонями рваними.
Буде віра – твердою і чистою…
Любі діти, зростайте …багатими,
до страшної печаті в посвідченні,
до німої судоми за гратами.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
