Сніг по обіді буває напрочуд ламкий.
Баба Маруся, втоптавши у кізяки
юні пориви і камуфляжні романи,
купує собі снодійне. (Дідові – «Отамана»).
Перш, ніж зайти до хати і розридатись,
довго рахує на пальцях, звіряє дати,
місить у мислях молитву вірно і вперто…
…Тільки на світі все менше стає конвертів.
Іншого часу хотіла. Нарешті! Ось він!
Нетрі болячок, хронічно замкнутий отвір.
Сніг по обіді. Вічно завмерлі листи.
Тиск – із бажанням рости.
Баба ковтає краплі. Спить як убита.
Сняться посаджені вишні. Зірвані діти.
Зими спішать і спішать, розбиваючи весла.
Смерть – не спалити. Бога не перекреслить…
