Слухайте Пісню Мертвих – на Півночі серед крижин,
Де обличчям на полюс в санчатах обдертих поснули всі, як один.
Пісню Мертвих на Півдні, де змішано
рештки кінські й людські,
де над ними скавчать здичавілі пси, де в річищах тільки піски.
Пісню Мертвих на Сході – у джунглях і вогких ярах,
де кричить бабуїн,
де буйвол натужно крізь нетрі протоптує шлях.
Пісню Мертвих на Заході – зраджених ним –
куди неможливо дійти
Де над ними складають могильні кургани вітер і хижі коти.
Слухайте Пісню Мертвих!
І
Ми мріяли пристрасно, мріяли люто – в містах, набитих людьми,
І вели всі дороги за горизонт – о, як їх жадали ми!
І був нам Голос, і був нам Порух, і бачили ми цю Путь –
Ми йшли за Силою понад земні, ми знали, що нас ведуть.
Як зубр нестримно, як олень невпинно тікають з батьківських стад –
Легко, як діти, ми вирушали – щоб не прийти назад.
І дорога збивала, і їжа гнила, і з останнім ковтком води –
Легко, як діти, ми падали з ніг – щоб лежати завжди.
Знайдіть нас! Шукайте серед боліт, у камінні, в траві, в пісках,
Щоб наші сини, щоб зуміли вони пройти по наших кістках –
За нами услід! За нами услід! Ми полили ці грунти,
Пагін викине квітку і зростить плід – щоб вам було куди йти.
За нами услід! Ми чекаємо вас обабіч зарослих доріг.
За нами услід! Ми хочемо чути владну ходу ваших ніг!
За нами услід! За нами услід! Наш урожай доспів.
По наших кістках торуйте свій шлях – це гідно наших синів!
Коли Дрейк дістався до мису Горн
Ми стали всі – королі.
Між незнаних морів, в безіменній землі
Наш височіє трон.
(Ми тепер всі – королі!)
Він буде належати нам
Кожної ночі і дня –
Поки ми віддаємо усе, чим живемо
Цим безкраїм морям.
(Кожної ночі і дня).
Ця справа нам до снаги –
Ми ладні в цім присягти!
Наші наміри чисті, ми мріємо плисти
І бачити всі береги!
(Від серця вам присягти!)
ІІ.
Ми живимо море тисячі літ –
Невситиме, бажає знов.
Його кожна миля і кожна хвиля
Знають на смак нашу кров.
Ми найкращих із нас віддаєм повсякчас
Рибам на харч і птахам.
Якщо кров’ю платити за ці моря –
Господи, дай їх нам!
Кожен приплив підійма з глибини
Наші розбиті човни.
Кожен відплив викида на пісок
Розсипи наших кісток –
Навіки їх кидає тут,
Витягши із глибини.
Якщо кров’ю платити за ці моря,
Якщо кров’ю платити за ці моря –
Господи, наші вони!
Нам його годувати ще тисячі літ –
Це наша честь і карб.
Ті, що з Дрейком пливли невідь-коли,
Ті, що вбив останній приплив –
Всі лежать, як монети, на дні,
Море глитає усіх.
Якщо кров’ю платити за ці моря,
Якщо кров’ю платити за ці моря,
Якщо кров’ю платити за ці моря –
Так, ми купили їх!
THE SONG OF THE DEAD
JOSEPH RUDYARD KIPLING
Hear now the Song of the Dead -- in the North by the torn berg-edges --
They that look still to the Pole, asleep by their hide-stripped sledges.
Song of the Dead in the South -- in the sun by their skeleton horses,
Where the warrigal whimpers and bays through the dust
of the sear river-courses.
Song of the Dead in the East -- in the heat-rotted jungle hollows,
Where the dog-ape barks in the kloof --
in the brake of the buffalo-wallows.
Song of the Dead in the West --
in the Barrens, the waste that betrayed them,
Where the wolverene tumbles their packs
from the camp and the grave-mound they made them;
Hear now the Song of the Dead!
I
We were dreamers, dreaming greatly, in the man-stifled town;
We yearned beyond the sky-line where the strange roads go down.
Came the Whisper, came the Vision, came the Power with the Need,
Till the Soul that is not man's soul was lent us to lead.
As the deer breaks -- as the steer breaks -- from the herd where they graze,
In the faith of little children we went on our ways.
Then the wood failed -- then the food failed -- then the last water dried --
In the faith of little children we lay down and died.
On the sand-drift -- on the veldt-side -- in the fern-scrub we lay,
That our sons might follow after by the bones on the way.
Follow after -- follow after! We have watered the root,
And the bud has come to blossom that ripens for fruit!
Follow after -- we are waiting, by the trails that we lost,
For the sounds of many footsteps, for the tread of a host.
Follow after -- follow after -- for the harvest is sown:
By the bones about the wayside ye shall come to your own!
When Drake went down to the Horn
And England was crowned thereby,
'Twixt seas unsailed and shores unhailed
Our Lodge -- our Lodge was born
(And England was crowned thereby!)
Which never shall close again
By day nor yet by night,
While man shall take his life to stake
At risk of shoal or main
(By day nor yet by night).
But standeth even so
As now we witness here,
While men depart, of joyful heart,
Adventure for to know
(As now bear witness here!)
II
We have fed our sea for a thousand years
And she calls us, still unfed,
Though there's never a wave of all her waves
But marks our English dead:
We have strawed our best to the weed's unrest,
To the shark and the sheering gull.
If blood be the price of admiralty,
Lord God, we ha' paid in full!
There's never a flood goes shoreward now
But lifts a keel we manned;
There's never an ebb goes seaward now
But drops our dead on the sand --
But slinks our dead on the sands forlore,
From the Ducies to the Swin.
If blood be the price of admiralty,
If blood be the price of admiralty,
Lord God, we ha' paid it in!
We must feed our sea for a thousand years,
For that is our doom and pride,
As it was when they sailed with the ~Golden Hind~,
Or the wreck that struck last tide --
Or the wreck that lies on the spouting reef
Where the ghastly blue-lights flare.
If blood be the price of admiralty,
If blood be the price of admiralty,
If blood be the price of admiralty,
Lord God, we ha' bought it fair!
