найніжнішим з її умінь
було вміння затамовувати подих
коли дивилася
крізь лоскотливі думки
на нього
на саму лише його присутність
на цитату його тіла
у забігайлівці
де чай тане раніше
ніж сніг на комірі
а слова тиняються навколо розмови
і заважають знати
про що він говорить:
про левів посеред міста
декорації до всякого щастя
погоду на дві третини її долоні
і щось таке чого вона знати не хоче
проте знає
одного вдиху їй вистачить
має вистачити
доки леви зникнуть за рогом вулиці
доки він говоритиме
доки він буде
