***
Дівчинка ліпить фігурки із хлібного м’якуша,
Тепле вікно їй загрожує простором вулиці.
Як уже схоплять за руку – то буде нелегко
Бачити світло очима малої прибулиці.
Дівчинка ліпить фігурки із тіста солоного,
Злизує присмак зі шкіри і мружиться зрідка.
Соло на голій розстроєній віолончелі,
І до руки потягнулася із павутиння борідка.
Дівчинка воду і борошно чує окремо, бо
Там усередині сіль і ворушиться злива.
Крему не буде, фігурки її невеселі.
Світло, запалення заходу – спалахом, зліва.
