I [Гюго]
Тихо поглинаю.
Непомітно. Злюся.
Може, ні? Не зараз?
Вибухну!
Книга споруду вб’є,
А що вб’є мене?
Томик Гюго.
Видана збірка віршів суперника.
Мої – зі злості з’їдені рукописи.
II [Булгаков]
Рукописи не горять.
Та вправно
Перетравлюються.
Шкіра стає жовтішою
Від жовчі –
Як при гепатиті.
Очі жовтіють.
Бачили?
Як автор їсть свої рукописи?
Хоч би не знудило –
Все-таки чорнила.
Червоні і чорні.
III [Стендаль]
Роман – це дзеркало,
Його проносять
Вдовж дороги.
По ній проходить іноді
Похоронна процесія,
Несуть на цвинтар
Поетів і поетес,
Які об’їлися
Токсичних чорнил
Своїх рукописів.
Дзеркало тріскається.
IV [Марк Твен]
Ніколи не відкладай
На завтра
Чистку дороги від скла,
Похорон ненажерливого поета,
Коли це можна
Відкласти на післязавтра.
(Немає втім різниці,
Чистити дорогу від скла
Чи ховати поетів
З виявленим у крові
Рукописним гепатитом.)
V [Кіплінг]
Ми з тобою однієї
(гепатитної) крові.
А – авторської, В – віршованої,
С – чи то пак – [єс] –
Самопоглинаючої.
Тихо поглинаю.
Непомітно. Злюся.
Не забуваю ретельно пережовувати
Й дивитись у дзеркало.
