Мене загнали в кут,
Я оселився тут.
А потім якось зранку
Знайшов собі коханку.
Я якось ненавмисно
Порвав її намисто.
І дуже зла від втоми
Вона пішла додому,
Я кожної годинки
Збирав ті намистинки.
Зібравши цілу низку,
Я їх поклав у миску.
Та магії не сталось –
Вона не повертлась.
Ба, навіть і померла –
Була ж ще дуже стерва.
…Сиджу собі в куточку
І смажу огірочки.
В труні лежить коханка,
Поблідла, як поганка.
Мабуть, впаду у кому,
Так нудно жить самому.
