Ти знаєш як болить, коли щось з себе витягаєш?
І не важливо – це предмет, чи безтілесного шматок.
Та засинаєш ти й про те не знаєш,
Що зараз я істота без кісток.
Ти сни, а я ввійду в твоє жахіття,
Примар твоїх від тебе віджену.
Нехай мене пірвуть вони в лахміття,
Важливий, справді, лише спокій твого сну.
Раптово з поля зору ти зникаєш,
Я не встигаю перейти свій Рубікон.
Мене ти будиш, тихо промовляєш:
«Спокійно, милий, - це лише недобрий сон».
