Тут на стіні – рожева птаха
з рожевим оком – порожнім, видзьобаним...
тут дві душі – сам-на сам – одинокі,
і дзбанок розбитий - щастя вимріяне...
Так поковзнулося слово між ними,
Гупнуло каменем у глибінь...
Як від морозу – радість застигла –
Як монумент серед нерозумінь...
***
Все уже неважливо.
Важливо – що знову вогонь
Поміж чорне вугілля - у небі!
Все – цілком непотрібне.
Потрібно – лиш дотик долонь,
Твій цілунок, твій подих, твій шепіт!
Суть - лиш істина подиху –
кожен твій видих і вдих –
наче море вечірнє,
налюблене сонцем, зітхає...
Все – цілком неважливо.
Усе – неважливо мені.
Має зміст – тільки сонце,
що в серці моєму сяє!
