свинець - дегустатор повік. ковтає чужі шаблони.
крізь розчепірені пальці - на волю душу,
ми більше не станемо каменем для Фальконе,
хіба що водою з вапном, чи водою з мушлі
ці хвилі, що бризнули, - ніби метання диска
в обличчя асфальту. дилема кохання й вітру -
моя небруківка - життя. я ніяк не звикну -
із неї ростимуть люди-фантоми й бітли
ніхто нас не знав. і стертих ляльок - на порох.
як ще одна спроба щастя - малі кав'ярні,
зливаються в сум і зникають, як ми - актори,
пірнувши по вуха в сон чи пірнувши в каву
тікати від вулиць немає наснаги, мабуть,
затрачене слово випадком стане боліти,
у реченнях - втома. і втома завдячує кату
своє вигнання від людей, наче з того світу
