Питання – відповідь. Ми квити.
Чому ж несказаним словам
так легко сонце заступити
понад шляхом, що випав нам?
В душі щеми'ть відбиток долі,
ще мить – і викарбує знак
у пам'яті. У снах поволі
прийдуть з гірчинкою на смак
із дір, залатаних звучанням
мелодій запашних годин,
терпкі минулі поривання
та оберти забутих днин.
Зчепилось коло існування,
ми вирватися не змогли...
На краще. Хай багаття зрання
ковтає марево імли.
