Я існую в дзеркалах снів, живлячись від відображення,
Спілкуюся мовою простору, що на землі достигнула,
Хлібом поранених днів, - хай ті, хто життям не настрашені,
Вважають патріотизм своїм повсякденним стимулом.
Не кривлячи в люди лице сифілітичним побутом,
Воліючи так, як є, лишаючи мить фотографіям.
Мереж-павуків Вавилон маніакальним попитом
Мені розкриває долоні, а все, що потойбіч, – мафія.
Я намагаюся вижити – знищую все, що нестримане.
Плавлять обличчя мене, я розпливаюся байтами,
В матричних цифрах гублюсь, літери губляться в імені,
І мережеві янголи літають над нами фреґатами.
о1.о4.2оо9
