Темно. Комп'ютер.
Людина. Знаменно.
Бо в візку.
Чати. Для неї це даремно.
Друзі пішли. Вона в кутку.
Тет-а-тет. З собою. Бо в візку.
А колись. Колись.
Все було інакше.
Він зустрічався з тобою.
Кава в ліжко. Поцілунки.
Він тебе кохав...
Справжньою любов'ю!
Та після аварії.
Ти кажеш:
" - Все було інакше."
І покидаєш.
Він витримав би.
Якби не друзі.
Вони пішли. Й не оглянулись.
Друзі!
Стомився згадувати.
Очі закриває.
І інше згадує.
Як з пацанами в школі бився...
Як кохався...
Тепер лиш чат його тримає.
Із чату у "рєал" мало.
Небагато хто.
І дружбу і стосунки переймає.
Він думає.
Що серце грає в тон.
До музики сумної:
- О Боже. Дай щоб я проснувся.
Бо я себе давно переконав.
Що це лише поганий сон.
