Лезами гострими, римами-снами, піснями,
Не відчуваючи пульсу холодного міста
Ти очманіло сплітаєш слова в орігамі,
Хочеш намацати голос німого артиста.
Поруч годинник рахує останні хвилини.
Завтра завіса впаде кілометрами тиші.
Втомлене сонце обпестить нервові клітини.
Попіл від серця… Пожмакане небо… Колишній!
Відверещать роздратовані мрії востаннє...
Тіні булих мізансцен розіллються журбою.
В сутінках з’явиться збочений привид кохання;
Через тенета життя поповзе за тобою.
