Я дивлюся з вікна трамваю
на сумного хлопчиська у "Лексусі".
А чого ж бо він ще не має?
В нього ж добре сформовані прикуси :
де і я к і з котрого боку
найсмачніший шматок урвати!
Наче й гарний, здоровий нівроку,
а сумує...
не вміє віддати -
поділитися сміхом і хлібом,
добрим словом
і дотиком ніжним...
то й пливе, наче піймана риба
за тонованим склом розкішним...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design