Тисячі... мільйони очей втупились у екран.
А він байдуже міниться чорно-білим шумом.
Екран міниться в бездумних очах.
Екран подає інформацію...
Відбувається процес.
Деформація світобачення крізь телебачення.
Передача під акомпанемент клацання зубів, скрипу нігтів, уривчастого дихання.
На цю безмовну картину тихо сиплеться попіл з неба.
Атомна зима розпочинається в ритмі перешкод на екрані.
А екран подає в свідомості
інформацію під кодом "ШОК".
Шоу починаємо
біль забуваємо
зникаємо...
Розчиняємось в чорно-білому стабільному шумі на екрані.
Один екран на шість мільярдів.
Шість мільярдів, як одне немовля.
Ембріон, що бездумно недорозвиненою рученькою угасить сонце...
І земля стане мертвою...
Лишиться тільки екран...
Він і так не живий.
