крапельки чорнила на папері
чому я не можу написати більше?
можливо я давно втратила слова але думки не помирають
їх стирають їх розривають через відчай їх ненавидять
бо вони не помирають
думки - зв*язок з небом
і я йду і розмовляю з небом
навіщо воно мені небо?
хіба не досить землі щоб влаштувати собі тут невеличке небо в калюжі?
чому погляд цілий час звертається до тебе небо?
навіщо мені зачаровано спостерігати як у твоїх найпотаємніших глибинах ховається від нас майбутнє?
після кожного рядочка знак питання
бо я не маю відповідей
лишається гадати
чому ти таке яскраво живе небо?
чому таке глибоке?
ти одне і водночас в множині
невже ти від нас ховаєш маленькі небеса
віддай їх нам
ми заховаємо їх у своїх душах
чому ти деколи таке чорне небо?
тоді коли ми не бачимо ти теж випускаєш свої страхи і болі у барву
і тоді ти таке ж темне як наші померклі очі
і так само як у зіницях відбивається вікно в яке вривається вітер у твоїх бездонних очах блистять сльози-зорі
чому ти так гірко деколи плачеш прісними сльозами небо?
звідки береш біль?
хіба кілометри повітря можуть мати біль
а може десь глибоко в собі ти ховаєш навіть більше болю ніж наші знеможені серця?
ти віриш в Бога небо?
напевно віриш адже ти його бачило
ти і його ховаєш від наших очей
звісно нам не можна довіряти
ховай Бога небо
бо ми перетворимо його не чергову рекламу
ховай від нас чистоту небо
чистота не для людей
не плач небо
воно того не варте
досить нам і лити власні сльози а не відчувати на обличчі ще й твої
деколи солодкі а деколи такі пекучі
ти боїшся небо?
не бійся
всі думки що у тобі розчинились колись випадуть на наші голови рясним дощем
тоді боятись треба буде нам
а ти не бійся небо
ти чуєш наші молитви небо?
не слухай їх
забавляйся тихим вітром у травах
не піклуйся про наші душі
вони не варті
молитви будуть кричати а ти не звертай уваги
наші біди не мають летіти за межі землі
біди це тягар
не давай їм подолати силу тяжіння
нехай пекло лишається на землі
а ти небо лишайся чистим і легким
ти кохаєш небо?
звісно кохаєш те сонце що так тепло тебе обіймає
звісно кохаєш місяць що умиває тебе ртуттю
кохаєш сльози-зорі
ховай від нас любов небо
любов нас уб*є
краще нехай ми будемо споглядати її в тобі
тоді вона така читса і красива
а любов у наших грязних душах буде просто бридкою
ми будемо шукати любові у тобі небо
а ти не ділись нею з нами
любов то відчуття неба
і тому мені не дано любити нічого крім неба
у його очах...
