Благаю не дивись мені у очі -
Ти там знайдеш лиш сильний біль.
Ти так покріно віддаєш мені всі ночі,
Тим самим підсипаєш мені в рани сіль.
Це ж не така страшна вина -
Бути коханою, та не кохати.
Але й у голосі, яким шумить трава,
Чую лиш слово "покарати"...
Як боляче убити в кімсь любов,
Тобі болить ще більше, ніж йому.
Можливо ти й звільняєш руки від оков,
Та й платиш надто високу ціну.
А серце ж не метал, а лиш кришталь.
Так легко випадково все розбити,
Так легко кулею зробить печаль,
Й одним невірним словом легко вбити...
Чом не задумуємося над тим,
Як тяжко і як просто все ж любити.
Так легко й просто дихать тільки ним,
Так тяжко через нього взагалі не жити.
І знов за вікнами дощі,
Земля розжарена знов охолола.
А ти малюєш на моїй душі
Знов пальцями вогненні кола.
