І прощення не буде безплатним, бо ти – це гріх.
Перетертий холодними пальцями аж до крові.
Ми минали як сон, що не гоїть вже ран, не гоїть…
Ми минали і танули, наче під брудом сніг.
Ця війна не залишить героїв бо ця війна,
Не гартує сердець, тільки трощить юнацькі кості.
І ми стелемо в братську могилу шовкову постіль.
І живі тільки дурні. Їх щастя. (Читай вина.)
Гасне ніч і повзе недобитою тінню в куток.
Отже, день, отже, ти повертаєш на південь.
Я ділюсь на відрізки. Пунктирні. Однаково рівні.
Ти іди ними сміло, не бійся. До самих зірок.
