Смішно. Зриваюсь на крик, але досі ні слова.
В горлі здається, не гланди, а тільки каміння.
Просто так є, що із досвіду родиться вміння:
Знову вмирати, але й повертатися знову.
Нитка тримає в собі лабіринтів утому.
Нитка тримає в собі значно більше ніж втечу.
Губиться зміст, забуваються втрачені речі.
Наче бракує повітря дістатися дому.
Наче бракує повітря чи розуму. Все що
Мали ми – тільки глевкі, еклектичні зізнання.
Це не любов, - сублімації, рішення, дані.
Тільки погодься, за даних умов це вже дещо.
Бачиш, це тіло не прагне обручок і ложа.
Штампи на пошті, у паспорті – рани роздерті.
Я не шукаю, бо втратила прагнення смерті.
Я не шукаю, бо поки що вмерти не можу.
