Неначе в стоп-кадрі цей вихор життя зупинився,
І ми зупинились, забувши про всі негаразди,
Про ті негаразди, що були у доброго газди, -
У газди життя, який знав світи всіх і про вся.
Неначе забуті, залишені в пошуках світу
Забутими тінями сьогоднішньо-завтрішніх днів,
Забутими фразами сьогоднішньо-завтрішніх слів,
Ми втратили їх, не зберігши нещасних від вітру.
А вітер світи ці байдуже роздув, наче попіл,
Поніс десь далеко, і кинув - глибоко в пісок.
Не чули ми вічність і вже не почуєм звісток
Про світ наш розбитий і вітром розділений навпіл...
