Філігранно тонкі, неповторно розбещені риси.
Тут немає безкровних баталій сирого свинцю,
тут не плачуть за Cином, віддавшись у жертву Отцю...
Майже-долі незіграні... Моляться майже-актриси,
записавши нащадків -
у спадок гнилому мерцю.
Животіння химер не обірветься сходом світила...
треті півні співають - за кадром котрої з картин?
Солом"яні опудала - з вітром один-на-один.
Вже не цокає стрілка, та часу вона не спинила...
Джин у пляшці помер,
та у горлі ще булькає джин.
У відбитках масних впізнаватимуть їхні культури,
та зустрінуться знову - у іншому де і коли -
солов"ї та хірурги, поети, коти і орли...
Розіб"ються на друзки бетонні нав"язливі мури
і на волю відпустять
гранітну вершину скали.
