І так пахло пеніциліном і оцтовою есенцією,
І так чорно в очах і пекельно-холодні руки
Ти щось знаєш про світло чи може про трансценденції?
Ти щось знаєш про морок, прогулянки мокрим бруком?
Ти щось знаєш. Я бачу. Перкусії зливи зводили…
І доводили до німого (ну майже) сказу.
Затерпали мальовані ноти на дні мелодій.
Це один із випадків: не можна усе й відразу.
Ця свідомість межує із болем і трохи із вірою.
І не голуби в небі, а ворони тільки й сови.
Це одне із життів – де стаєш невимовно сірою.
Це одне із проклять. Ностальгія іде на лови.
